Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
| Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |
Яркие дневные лучи солнца проникали сквозь разреженные шторы в мою маленькую комнатушку, создавая загадочные тени на полу.
Уже давно я была в числе тех, кто выбрал путь рэпера и наркомана. Хотелось быть крутым, быть центром внимания и испытывать нечто новое каждый день. Или, скорее, каждую ночь. Я знала, что находилась на грани риска, что в любой момент могла убиться исключительно наркотиками, но это меня не останавливало. Знала, что купить закладки мефедрона - это единственное, что мне нужно для полного счастья. Я сидела в своей кровати, окруженная пустыми пачками марихуаны, глотая одну таблетку за другой, пытаясь отломаться всухую от очередной ломки. В голове крутились разные мысли, и только одна идея давила на меня всем своим весом - мне нужен мефедрон, и моя подруга должна узнать как я его купила.
Быстро достав из тайника последние скорости, я собралась и отправилась на поиски барыги. Я знала, где он обитал, и была уверена, что смогу договориться о сделке. Оказавшись перед его дверью, я знала, что сейчас начнется настоящее испытание для моей смекалки и нервов.
| – Привет, барыга. Как дела? |
| – А, это ты, малышка. Что за заморочки сегодня? – ответил он, глядя на меня с довольно презрительным выражением. |
| – Мне нужен мефедрон, понимаешь? Прямо сейчас. – я процедила сквозь зубы, пытаясь притвориться уверенной. |
| – Ну, детка, у тебя есть достаточно денег? |
| – Конечно, есть! – воскликнула я, вытащив из кармана своего черного плаща сверток денег и бросив их на стол. |
| – Ладно, давай делать это быстро, я тебя знаю, не особо люблю его распространять. Через час у меня уже не будет. |
Сделка была заключена, и я оставила барыгу с его вечно обезьянью улыбкой. Мой сердцебиение участилось, но я не могла сдержать улыбку на лице. Я знала, что моя подруга будет завидовать, когда узнает, что я купила мефедрон.
Прошло несколько часов, и я оказалась у нее на квартире. Она не подозревала о моей новой находке, и я решила устроить небольшое представление для нее.
– О, милашка, я так рада, что ты пришла! У меня тут новая вещь есть, которую мы можем попробовать, – сказала я с легкой игривостью в голосе.
Моя подруга подняла брови и посмотрела на меня с недоумением. Она не знала, что я стала таким наркоманом, что теперь вся моя жизнь - это гонки за новым опытом и сильнейшим наркотическим эффектом.
– А что это за вещь? – спросила она, заинтересованно приподнимая брови.
– Мефедрон, дорогая, – произнесла я, разливая порошок на своей руке и предлагая ей.
– Ты что, совсем с ума сошла? – она ударила меня по плечу. – Ты же знаешь, что это опасно!
Моя подруга упала в шок. Она не ожидала такого от меня. Она не понимала, почему я решила так рисковать своей жизнью и здоровьем. Она не могла понять, что это было необходимо для меня для достижения внутреннего разрыва и самоутверждения наркомана.
– Ах, детка, ты ничего не понимаешь... – я покачала головой и посмотрела вниз, обессиленная от ломки.
Моя подруга стала физически возмущаться и ругаться, проклиная мое безрассудство и глупость. Но она не понимала меня. Она не пережила того, что я пережила.
В конечном итоге, моя подруга решила, что я ужасный человек и отвернулась от меня. Она не понимала, что я делала все это из-за непреодолимой потребности в экстазе и наслаждении. В поисках счастья и новых ощущений я потеряла свою подругу. Теперь, в одиночестве и обезьяньей улыбкой на лице, я гоняю свою жизнь вникуда, гоняясь за черным хмелем и несбывшимися мечтами. Но глубина наркотического мира уже уничтожила меня.